Гідроізоляція стін

Щоб уникнути таких проблем, при будівництві і перебудові об'єкта необхідно приділити увагу якісної захисту від конденсату, грунтової і капілярної вологи.

У зоні ризику в першу чергу знаходяться фундамент будівлі і несучі конструкції. По-перше, пористий моноліт вбирає воду як губка, а по-друге, температура всередині будівлі і за його межами істотно відрізняється, що призводить до утворення конденсату.

Також під загрозою опиняються басейни, санвузли, кухні, сауни, ванні кімнати та пральні. Тривожними дзвіночками є відшаровуються шпалери, гучний звук при простукуванні облицювальної плитки, спучений підлогове покриття і інші неприємності, які загрожують:

• Швидким зносом будматеріалів;
• Корозією металевих елементів;
• Розмноженням мікроорганізмів;
• Протіканнями і затопленням.

Види і технологія вологозахисту стін

Крім створення бар'єру, гідроізоляція виконує ряд корисних функцій:

1. Герметизує, забезпечуючи непроникність для газів і рідин;
2. Підсилює термічний опір;
3. Підвищує антикорозійні властивості металів;
4. Знижує пропускну здатність, захищає від напірного тиску. Ця функція вкрай важлива для цокольних і підвальних приміщень через високого тиску грунту і усадки несучої основи. Якщо моноліт не ізольований від води, вона без праці просочується з підвалу в кімнати першого поверху.

Гідроізоляцію можна здійснити двома способами: зовні і зсередини приміщення. Вона ефективно протистоїть негативному тиску, адже пористий моноліт весь час знаходиться під впливом грунтових і стічних вод.

Сучасні засоби поділяються на рулонні, наплавляемие, обмазувальні, ін'єкційні, напилювані і пенетрирующие (проникаючі). Випускаються у формі розчинів, гелів, рулонних полотен, суспензій, емульсій і мембран. Рідкі варіанти наносяться в декілька заходів, настилають можуть бути армовані і вимагають приварювання до основи, а рулонні полотна, як правило, вимагають спайки швів.

Із зовнішнього боку будівлі використовують такі матеріали, розглянемо їх докладніше.

ПВХ мембрана

Це полімерна плівка товщиною до 2 мм, що володіє антиокисної здатністю. Вона довговічна, стійка до корозії і гниття.

Вона не має зчеплення з поверхнею, так як монтується на прошарок і вимагає зварювання швів гарячим повітрям. Основний обсяг робіт виконується автоматично, а в місцях примикань і утрудненого доступу застосовують ручну зварку.

Технологія дає приголомшливий ефект: зварювальні шви виходять набагато міцнішими, ніж сама мембрана; зварювання відбувається зі швидкістю до 6 метрів в хвилину!

На відміну від інших методів, тут не використовуються клейові склади і розчинники, а це гарантує повну герметичність з'єднання. Пристрій ПВХ плівки допустимо в будь-яких кліматичних умовах, в тому числі при морозній вологій погоді: під час зварювання гаряче повітря просушує і нагріває полотно.

Способи кріплення:

• Плоскі & nbsp; плівки (вони мають рифлену поверхню) стеляться на сухе, рівне і чисте підставу. Для того щоб герметично заізолювати поверхню, її листи укладаються з 5-сантиметровим напуском і з'єднуються за допомогою спеціального клею, стрічок або зварюються.
• У "самоклеящихся" мембран з одного боку є клеїть шар, захищений папером, яка поступово віддаляється в процесі укладки. Після попереднього приклеювання лист притискається до & nbsp; стіни за допомогою валика. Мембрану можна укладати і & nbsp; внахлест & ndash; без додаткового з'єднання.
• Профільована мембрана кріпиться до основи механічно, найчастіше за допомогою дюбелів з профільованими шайбами, що забезпечують герметичність ізоляції в місці кріплення. Для з'єднання листів служать профільовані засувки по краях або ламіновані і захищені папером клейові смуги. Верхній край, який виступає над землею, кріпиться до стіни спеціальними притискними профільованими планками, які забезпечують можливість видалення вологи з-під мембрани. Важливо, щоб в процесі подальших робіт вентиляційні отвори в планках залишалися відкритими.

Рулонний ізоляція на бітумної основі

Оптимальний варіант для зміцнення стін в грунті. Крім добре відомого всім, але давно застарілого руберойду, існують більш технологічні види - техноеласт, стеклоизол, стекломаст, рубемаст і інші.

Цей метод користується високим попитом завдяки доступній вартості, простоті укладання та сталості технічних параметрів, закладених виробниками. Недолік рулонних матеріалів в тому, що вони не дають максимального результату.

Бітум нееластичний і з часом розтріскується, а в процесі настилання смуг утворюються шви. Щоб мінімізувати ризики протікання, рекомендується ретельно підготуватися до монтажу - часто цей етап є найбільш трудомісткою операцією в усій роботі.

На що потрібно звертати увагу:

• Відсутність пухких і кришаться елементів;
• Відсутність сколів, порожнин і тріщин;
• Міцність бетону від 1,5 мПа, рівень вологості - максимум 4% від маси;
• Очищення поверхні від забруднень, які можуть перешкоджати зчепленню з ізоляцією;
• Усунення всіх виступаючих елементів, арматури і гострих кутів, які можуть викликати злам і статичну продавлювання.

Перед укладанням рулонної ізоляції рекомендується нанести ґрунтовку - бітумний праймер. Це поліпшить адгезію і посилить герметичність.

Рідка гума на базі латексу і бітуму

Це густа чорна емульсія, яка наноситься вручну або розпорошується за допомогою спеціального обладнання. Після застигання формує високоміцне безшовне полотно, яка має 100% адгезію.

Завдяки еластичності 800%, вона повністю стійка до усадки, деформації конструкції і механічних порушень, що особливо важливо в динамічних вузлах. Перед монтажем рідкої гуми потрібно забезпечити такі вимоги:

• Видалити пил, сміття і залишки обробки до плити перекриття;
• Просушити за допомогою газового пальника (вологість повинна бути не більше 15%);
• Шви і порожнини запечатати;
• На стиках і ділянках переходу площин виконати Галт